Як вибрати ідеальний кріпильний елемент (метиз): розбираємо позначення та стандарти

Кріпильні елементи – це основа будь-якого з’єднання, незалежно від того, чи будуєте ви будинок, ремонтуєте автомобіль або створюєте металоконструкцію. Від правильного вибору залежить міцність, безпека та довговічність кріплення. Однак на ринку представлена величезна кількість: гвинти, болти, гайки та шпильки, які відрізняються за стандартами, матеріалами та призначенням.

Щоб правильно підібрати кріплення, важливо розуміти основні стандарти та позначення, якими маркуються ці вироби.

Кріплення та болти: маркування

Кожен кріпильний виріб має своє позначення, яке визначає його розміри, форму та допустимі навантаження. Найпоширенішими є європейські, міжнародні та радянські стандарти, які мають певні відмінності. Розуміння цих стандартів допоможе уникнути несумісності деталей та полегшить вибір правильного елемента.

• DIN (Deutsches Institut für Normung) – німецький стандарт, що визначає точні розміри та форму кріпильних виробів.

• ISO (International Organization for Standardization) – міжнародний стандарт, який уніфікує виробництво кріплення у світовій практиці.

• ГОСТ (Державний стандарт) – радянська система стандартизації, яка досі використовується в деяких країнах.

• EN (European Norms) – європейські норми, які часто повторюють ISO або DIN.

• ANSI (American National Standards Institute) – американський стандарт, який використовується у США.

Розуміння цих стандартів дозволяє правильно підібрати кріплення, сумісне з вашим проектом. Наприклад, болти DIN 933, ISO 4017 та ГОСТ 7798-70 мають однакову конструкцію, але різне маркування в різних країнах.

Клас міцності болтів: як розшифрувати основні маркування?

Більшість кріпильних виробів мають стандартне маркування, яке містить ключову інформацію про матеріал, клас міцності, розміри та покриття. Щоб правильно обрати болт, гайку чи гвинт, потрібно вміти читати це маркування. 

• Стандарт виробу – вказує, за якими нормами виготовлений кріпильний елемент (DIN, ISO, ГОСТ).

• Клас міцності – визначає, наскільки міцним є виріб (наприклад, 4.6, 8.8, 10.9, 12.9).

• Різьблення – може бути метричним (М10, М12) або дюймовим (UNC, UNF).

• Матеріал виготовлення – вуглецева або нержавіюча сталь, латунь, титан тощо.

• Покриття – цинкове, оксидоване, нікельоване, без покриття.

Приклад маркування: Гвинт DIN 912 8.8 М12×50 ЦБ DIN 912 – стандарт виробу (гвинт із внутрішнім шестигранником). 8.8 – клас міцності, що свідчить про середню міцність. М12×50 – діаметр 12 мм, довжина 50 мм. ЦБ – цинкове покриття, яке захищає від корозії.

Розшифровка маркування допоможе уникнути помилок при виборі кріплення та забезпечить сумісність деталей.

Один із найважливіших параметрів кріпильних виробів – це клас міцності, який визначає, яку максимальну силу навантаження може витримати елемент. Якщо вибрати надто слабке кріплення для важких конструкцій, це може призвести до руйнування з'єднання.

• 4.6 – підходить для легких конструкцій, меблів, незначних навантажень.

• 5.8 – застосовується у будівництві для з’єднання каркасів та металевих профілів.

• 8.8 – використовується у машинобудуванні, промислових конструкціях, витримує середні та високі навантаження.

• 10.9 – підходить для автомобільної промисловості, важких конструкцій, які працюють під великим навантаженням.

• 12.9 – застосовується у авіабудуванні, суднобудуванні та критичних з’єднаннях, де потрібна максимальна міцність.

Вибір правильного класу міцності гарантує безпеку та довговічність конструкції. Наприклад, у будівництві часто використовують високоміцні болти 8.8, тоді як для авіації та високонавантажених механізмів – 12.9.

Обирайте кріплення відповідально – і ваша конструкція прослужить максимально довго!